Мене звати Аня Богушенко, я виросла в місті Алчевськ (Україна), де звичною справою було кожного ранку витирати сажу з підвіконь та сходів. Це необхідно було робити, оскільки коксохімічне та металургійне підприємства, неподалік від міста, вимикали фільтри на ніч, аби зекономити кошти. Забруднення повітря перевищувало всі можливі норми. Через це, в 10 років в мене стався перший напад астми. Я була дитиною і мені було страшно.

З кожним роком підприємство розширювало свої межі та все ближче підступалось до міста. Шар пилу на підвіконні ставав товщим, а майже кожного ранку був смог. Дихати ставало все важче. Мені це здавалося неправильним. Тому, я захотіла дізнатись більше, як людина впливає на природні процеси і в цілому на планету Земля та стати кліматологом.

Приступи астми закінчились одразу, як тільки я переїхала в інше місто на навчання. В університеті я дізналась, що між забрудненням повітря, зміною клімату та викопним паливом існує дуже тісний взаємозв’язок. 

Фото: Оленка Ангелова

Вугільна промисловість – така, як виробництво коксу в Алчевську (моєму рідному місті),  викидає в повітря отруйні гази та тони вугільного пилу, який осідає на вулицях та в наших легенях. Суміш пилу з важких металів, газів та туману утворює важкий смог, який задає удару по легенях людей.

Якщо зміна клімату – це рівняння, то викопне паливо – це коефіцієнт, який робить кліматичну кризу неминучою. Забруднене повітря – причина загибелі 10% дітей до 5 років у світі, згідно з останнім звітом ВООЗ – це один. Спалювання викопного палива додає в атмосферу вуглекислий газ, який є головним винуватцем кліматичних змін – це два. Вугільний пил і дим фарбують світліші поверхні на Землі в темний колір, тепло поглинається ще сильніше – це три. 

Я постійно думала, що ж я можу зробити тут і зараз. І я знайшла відповідь. Важливо розповідати про зміну клімату, страйкувати, вимагати амбітних політичних цілей та рішень. Залишилось 11 років, щоб врятувати планету. Тому я долучилась до організації першого в Україні шкільного страйку Fridays For Future, який пройшов в Києві та зібрав близько 300 молодих людей. 

Але на цьому я не зупинюсь! 20 вересня, я вийду на марш за клімат в Україні, бо хочу жити в безпечному світі без кліматичної кризи. Я хочу не втікати з рідного міста, в пошуках чистого повітря чи чистої води. Політики всіх рівнів мають взяти на себе більш амбітні зобов’язання по скороченню викидів та парникових газів, а також сприяти швидкому переходу країн на 100% відновлюваних джерел енергії. Усвідомлення своїх сил збільшує їх. Нас багато і разом ми переможемо!