Ми Коаліція “Енергетичний перехід”, група неурядових організацій, які у 2018 році об’єднали зусилля для сприяння переходу України до ощадливого енергоспоживання та використання відновлюваних джерел енергії.

Наша візія 100%ВДЕ в Україні до 2050 року.

Ми прагнемо, щоб підвищення енергоефективності у всіх секторах та розвиток ВДЕ стали реальними пріоритетами державної енергетичної та кліматичної політики.

Ми допомагаємо муніципалітетам розробляти та впроваджувати Плани дій зі сталого енергетичного розвитку та клімату, що ведуть до зниження викидів парникових газів та 100% енергії з ВДЕ.

Ми прагнемо, щоб українці та українки у містах та селах мали можливості для впровадження енергоефективних заходів та використання переваг відновлюваних джерел енергії. Ми підвищуємо обізнаність, створюємо фінансові інструменти та відстоюємо інтереси розподіленої ВДЕ генерації.

До складу Коаліції входять організації: 350.org-Україна, Екодія, Еколтава, Екоклуб, Хмельницький енергетичний кластер, Всеукраїнська Агенція Інвестицій та Сталого Розвитку.

Детальніше про нашу діяльність можна дізнатися на сайті “Енергетичний перехід” – https://energytransition.in.ua/.

Ми уважно ознайомилися з розробленою Міністерством енергетики та захисту довкілля Концепцією “зеленого” енергетичного переходу України до 2050 року (далі — Концепція). Ми вважаємо, що розробка та схвалення такого документу є позитивним сигналом до сталого розвитку економіки, розвитку сучасних енергоефективних та чистих технологій, а також до виконання зобов’язань, взятих країною в рамках Паризької угоди.

У той же час, ми заявляємо, що цілі, закладені в Концепції, ставлять під загрозу досягнення мети стримання глобального потепління на рівні 1,5-2°C. Тому ми пропонуємо переглянути деякі показники, закладені в Концепції, в бік суттєвого підвищення їх амбітності, а саме:

  • Відновлювані джерела енергії

Згідно з дослідженням «Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 року», розробленого науковцями Інституту економіки та прогнозування НАН України в 2017 році за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні, зелена енергетика може забезпечити 91% у загальному енергобалансі країни до 2050 року при використанні вже існуючих технологій ВДЕ та відповідному зменшенні споживання енергоресурсів на 42% у порівнянні з базовим сценарієм у 2050 році. При цьому, частка ВДЕ у виробництві електроенергії у цьому ж році може скласти 92,9%.

Вже від 2035 року бездіяльність буде коштувати дорожче, ніж перехід на зелену енергетику. Витрати зменшаться завдяки економії на паливі. У 2050 році витрати за сценарієм переходу будуть на 13,7% нижчі, ніж за базовим сценарієм. При здійсненні енергетичного переходу зростуть капітальні інвестиції, натомість більшість витрат суттєво скоротяться.

Висновком дослідження є також те, що “найбільш амбітні енергетичні та екологічні цілі, такі як перехід на 90-100% ВДЕ у кінцевому споживанні до 2050 року, можуть мати суттєві переваги як для економіки, так і для суспільства в цілому, що варто враховувати при розробці стратегій чи планів дій щодо розвитку енергетичного сектору чи кліматичної політики”.

Також, при переході до 100% ВДЕ ключову роль відіграватиме всебічний розвиток розподіленої генерації. Такий підхід передбачає велику кількість невеликих об’єктів відновлюваної енергетики, які  максимально наближені до споживачів енергії та використовують місцеві відновлювані ресурси в тих обсягах і в такий спосіб, які не призводять до їх виснаження та руйнування екосистем.

Споживачі мають отримати свободу вибору постачальника енергії та її джерела, а також мають мати можливість ставати “прозьсюмерами” – виробниками та споживачами енергії одночасно.

Розуміючи всі проблеми із застарілою енергетикою та світові тренди енергетичної трансформації, українські міста почали брати ініціативу у свої руки. Зокрема, вже 7 українських міст поставили перед собою стратегічні цілі – перейти на 100% відновлюваних джерел енергії до 2050 року – Житомир, Львів, Кам’янець-Подільський, Чортків, Баранівка, Тростянець та Полтава. А дослідження, яке нещодавно розробили науковці за підтримки міжнародної організації 350.org показує, що Житомир технічно може перейти на 100% ВДЕ до 2050 року за умови достатніх фінансових ресурсів та підвищення енергоефективності. Це підтвердження того, що міста взяли правильний та реальний курс енергетичної трансформації. 

Проте, амбітні стратегічні цілі міст потребують підтримки держави та амбітних національних цілей в енергетиці та кліматі. Виходячи з цього, ми закликаємо переглянути мету досягнення частки 70% ВДЕ у виробництві електроенергії у 2050 р. та збільшення її до 100%  (п. 2.2. Концепції). Також, у цьому розділі Концепції зазначається, що значну частину (до 15%) має складати виробництво електроенергії за рахунок дахових сонячних електростанцій в домогосподарствах та бізнесі. На нашу думку, показник в 15% є заниженим, але розрахунки, яким чином він був вирахований, не були оприлюднені, тому ми не можемо оцінити наскільки він є обгрунтованим. Ми пропонуємо переглянути його у бік підвищення до 30%, а також наголошуємо, що не лише технології сонячної, але і вітрової енергетики можуть стати основою розподіленої електрогенерації, наближеної до споживання. Також, має бути встановлений показник і для розподіленої теплової генерації щодо частки генерації за рахунок використання технологій сонячної енергії (сонячні колектори для нагріву води), біоенергетики та геотермальних насосів у приватних домогосподарствах та бізнесі.

  • Атомна енергетика.

Будівництво нових атомних потужностей є економічно недоцільним. Наразі 11 з 15 діючих енергоблоків українських АЕС досягли 30-річного проектного віку та працюють у понадпроектний термін. Відповідно, драматично зростають ризики аварій та збільшуються обсяги накопичених небезпечних радіоактивних відходів. Атомна енергетика з урахуванням виробництва ядерного палива та високих матеріальних витрат на будівництво, викидає в 6 разів більше парникових газів, ніж вітрова енергетика у перерахунку на відпущену кіловат-годину. Катастрофічні наслідки аварій на атомних електростанціях добре відомі після катастроф на Чорнобильській АЕС та АЕС Фукусіма-Дайічі у Японії. Але й при нормальній роботі АЕС продукують тонни небезпечних радіоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива,  рішення для безпечної утилізації якого досі не знайдено ніде у світі.

Атомна енергетика також спричиняє значний вплив на водні ресурси через потребу у великих обсягах води для охолодження реакторів. У 2030 році лише 2 блоки діючих АЕС працюватимуть у межах проектного терміну. Саме тому необхідно вже зараз планувати поступове закриття та виведення з експлуатації старих АЕС у період 2025-2030 рр. До 2050 року всі українські АЕС досягнуть проектного строку експлуатації та мають бути закриті і перебувати у стані виведення з експлуатації. Тому, ми закликаємо до перегляду мети зменшення частки атомної генерації в електроенергетичному до рівня 20-25% і визначення цілі повної відмови від атомної енергії та недопущення будівництва нових потужностей  до 2035 року (п. 3.2. Концепції). 

Також викликає стурбованість теза в Концепції, що частка “гідроенергетики – залишиться на поточному рівні” (п. 3.2. Концепції). Це означатиме, що потужність об’єктів гідроенергетики в абсолютному вимірі має зрости до 2050 року, адже Концепція передбачає зростання обсягів виробництва електроенергії і масштабну електрифікацію інших галузей економіки. Враховуючи значні негативні наслідки для довкілля від будівництва об’єктів гідроенергетики, особливо великої гідроенергетики, ми наполягаємо на тому, що Концепція має окреслити, що до 2050 року не буде відбуватись будівництво нових потужностей великої гідроенергетики і не буде відбуватись подальше зарегулювання стоку великих річок України, а об’єкти малої гідроенергетики будуть відповідати критеріям екологічної прийнятності.

  • Вугільна енергетика.

Згідно з дослідженнями експертів, для утримання підняття глобальної температури на рівні 1,5-2°С, усі вугільні електростанції світу мають бути виведені з експлуатації не пізніше 2040-го року, а в країнах Східної Європи — до 2031 року.

Українські вугільні потужності є фізично зношеними, адже були побудовані в 50-70-х роках минулого сторіччя. Продовження їхнього функціонування буде продовжувати негативний вплив на здоров’я населення. Шкідливі речовини (сірка, азот, пил), що утворюються внаслідок спалювання вугілля, викликають серйозні хвороби дихальної, серцево-судинної та нервової систем. За оцінками дослідників, в Україні на кожні 100 000 осіб припадає понад 200 передчасних смертей через забруднене повітря.

При цьому, необхідно враховувати інтереси регіонів закриття вугільних підприємств, адже вони зазнають великих соціально-економічних потрясінь. Налагодження конструктивного діалогу між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, місцевим населенням, бізнесом та навчальними закладами є необхідною умовою вирішення викликів перед якими шахтарські області вже постають сьогодні. Це включає питання перекваліфікації звільнених шахтарів, реконверсії вугільних територій і залучення інвестицій для підтримки нових видів економічної діяльності.

Виходячи з цього, ми закликаємо встановити дату повної відмови від використання вугілля в енергетиці до 2035 року та прийняти програми соціально-економічної підтримки вугільних регіонів із широким залученням представників регіонів у всі трансформаційні процеси (п. 3.2. Концепції). Скорочення викидів парникових газів Наскрізною темою Концепції є необхідність скорочення викидів парникових газів та протидія зміні клімату. Разом з тим, у Концепції не наводяться цільові показники щодо скорочення викидів парникових газів до 2050 року. Задля утримання підвищення середньої глобальної температури на рівні 1,5-2°C всі країни мають досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року.

Таким чином, ми вважаємо що Концепція має встановити цільовий показник скорочення викидів парникових газів від енергетики до 2050 року на такому рівні, щоб сукупно з іншими секторами економіки вони становили “нетто нуль” до 2050 року з максимальним скороченням до 2030 року.

Коаліція “Енергетичний перехід”, у складі:

350.org — Україна, Екодія, Еколтава, Екоклуб, Хмельницький енергетичний кластер, Всеукраїнська Агенція Інвестицій та Сталого Розвитку


  1. Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 р.: https://ua.boell.org/uk/2017/10/24/perehid-ukrayini-na-vidnovlyuvanu-energetiku-do-2050-r
  2. Valuing the greenhouse gas emissions from nuclear power: A critical survey: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0301421508001997
  3. Звіт з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей 2017 рік: https://ua.energy/wp-content/uploads/2017/10/Zvit-z-otsinky-vidpovidnosti-dostatnosti-generuyuchyh-potuzhnostej.pdf
  4. Hydropower and environment. Technical and operational procedures to better integrate small hydropower plants in the environment: https://ec.europa.eu/energy/intelligent/projects/sites/iee-projects/files/projects/documents/sherpa_report_on_environmental_integration.pdf
  5. Які об’єкти відновлюваної енергетики можна назвати екологічними?: http://climategroup.org.ua/?p=6307
  6. Coal phase-out — global and regional perspective: https://climateanalytics.org/briefings/coal-phase-out/
  7. Global and regional coal phase-out requirements of the Paris Agreement: Insights from the IPCC Special Report on 1.5°C: https://climateanalytics.org/media/report_coal_phase_out_2019.pdf 
  8. Air pollution causes 800,000 extra deaths a year in Europe and 8.8 million worldwide: https://www.eurekalert.org/pub_releases/2019-03/esoc-apc030819.php
  9. IPCC Special Report on Global Warming of 1.5 ºC: https://www.ipcc.ch/sr15/